Я згадую перші дні повномасштабного вторгнення. Коли люди стяли величезні черги у військомати. Тоді не всіх навіть брали. Саме завдяки тим добровольцям, ми сьогодні маємо країну, можемо пити ранкову каву.Додано (15.04.2026, 10:11)
---------------------------------------------
Мій чоловік доброволець, хоча вже давно був списаний. Просто зібрався і пішов. Як жінка, зі свого бок я намагаюсь підтримати. Адже умови у віськових не буковелевські. Наприклад, цієї зими, стикнулись з браком теплого одігу. тому купувала сама тут https://punisher.com.ua/mahazyny/dnipro/ все те що могло б зігріти і захистити хоч трошечки. Це жест любові, турботи і віри в те, що навіть на відстані можна зігріти людину. Для віськових, які захищають нас, кожна передана річ — це ніби частинка дому, яка їде разом із військовим. Вона нагадує, що його чекають, люблять і підтримують. Тож, подумайте про те, хто нас захищає.
